Всупереч поширеній думці, від нічних нападів голоду страждають не одні товстуни, а й худі.
Погані звички не обирають жертву за комплекцією, статтю чи національністю. Ця стаття присвячена всім, хто, подібно до мене, звик багато їсти перед сном і ніяк не може зупинитися, незважаючи на найгарячіше бажання.
Правильне харчування
З дитинства жертва неправильного харчування, я завжди була дуже вгодована. З віком додалися проблеми з апетитом: після 8-ми годинної голодної біганини інститутом наїдалася на ніч, а вранці, природно, їсти не хотілося. Харчувалась переважно солодким і картоплею, що не забарилося позначитися на фігурі. Закінчила інститут, життя стало більш впорядкованим, але за звичкою я продовжувала поїдати на ніч купу солодощів і картоплі. Вранці починала харчуватися по Монтіньяку, вдень продовжувала, а ввечері приходила і наїдалася.
Щоб припинити цю порочну практику насамперед я вирішила якнайменше сидіти вдома вечорами. Вважаю, що найпідступніший момент, коли приходиш додому, а там усі уплітають всякі смачні (і дуже ароматні!!!) речі. Тому я вирішила по можливості повертатися додому пізніше, щоб не бачити і не нюхати достатку. Ходжу на курси англійської мови 2 рази на тиждень. 2 рази на шейпінгу. 2 рази на басейн.
Прийшовши пізно ввечері я досить голодна, але нагадую собі, що якщо зараз співаємо, спати буде некомфортно (не люблю спати на повний шлунок), а оскільки спати вже дуже хочеться, я собі кажу: Так, мені дуже хочеться цих котлеток, кетчупу, смаженої картоплі та глазурованих сирочків з морозивом, але якщо з’їм це зараз, усю ніч промучусь. Ляжу-но я спати: потерпіти всього хвилин 15 (поки прийму душ), відразу в ліжко, встану з ранку раніше і як тріскаю всю цю смакоту. Зрозуміло, вранці встати раніше я змусити себе не можу, навіть заради сирочків. Взагалі, вранці зазвичай апетиту майже немає, голова працює краще (легше згадує про правильний спосіб життя), тому дуже легко буває втриматися і від картоплі, і від солодкого. Іду на роботу, там весь день дотримуюсь Монтіньяка, а ввечері знову собі говорю,
Якщо ж сиджу вдома, заварюю собі смачний чай із трав та листя (продається на ВДНГ) та випиваю чашечку з 4 фініками замість цукерок. Якщо дуже голодна, співаємо апельсинів. А згодом гімнастика. Під час вправ їсти не хочеться, та й після години 2 теж. А захотіла їсти – одразу в ліжко. Якщо ж полювання подивитися телевізор, почитати, пограти на комп’ютері (а в цей час їсти хочеться найсильніше), я в процесі гризу насіння не дуже калорійно, і, головне, щелепи зайняті.
Найголовніше – не терпіти сильний голод, оскільки в якийсь момент перестаєш себе контролювати і наїдаєшся вдесятеро сильніше, ніж могла б, якби не терпіла. Тому якщо вечір планується довгий, краще відразу дуже легко поїсти, ніж потім натріскатися на ніч.
Дуже важко буває втриматися і не об’їстися одразу після приходу з роботи. Звичайно, обід був в 1 дні, а додому приходиш о 7.30, після більш ніж 6-ти годинної перерви будь-який зголодніє. Я беру з собою на роботу горішки (або яблучка, сухофрукти, сир, пару варених яєць, хлібці) і з’їдаю їх перед тим, як іти додому. Приходжу майже голодна, тому вистачає сил думати про фігуру, а не про те, чого б я зараз.
Ще мені було дуже важко пройти повз магазин і не накупити там всякої всячини. Тут допомагає загальна психологічна підготовка до правильного способу життя (теж можу розповісти, але це окрема стаття), а також думка про те, що одного разу на пробу пройти повз магазин не важко, якщо не сподобається, завтра все скуплю. А щоб не боятися залишитися вдома голодною, можна швидко прикинути, скільки смачних страв можна зробити з продуктів, що вже є в холодильнику (тільки не смакувати!!!). Особисто у мене такі проблеми були, але зникли з першого разу. Хоча зараз я з захопленням розглядаю продуктові вітрини, але нічого не купую мені не хочеться!
Найголовніше, не говорити собі, що їсти в жодному разі не можна! Мені можна все, я просто не хочу. Тут хочу помітити, що багато психологів часто дають дуже хороший по суті, але абсолютно нездійсненна порада пообіцяти собі, що я все з’їм, але трохи пізніше, відкласти на трохи в надії, що пізніше не захочеш, тобто обдурити себе. (Марні старання! Пізніше захочеш у 100 разів сильніше!) На жаль, ця порада не працює з тієї причини, що хоча ти і запевняєш себе, що співаєш, але в глибині душі все одно знаєш, що їсти не можна, і що ти намагатимешся утриматися від їжі. Насправді треба збиратися все це з’їсти, тільки відкласти до ранку.
Коли мені ну дуже хочеться чогось надзвичайно шкідливого (а хочеться зазвичай вночі), я кажу собі, що на ніч ця їжа матиме вбивчий ефект, постраждає і постать, і сон не буде таким солодким, а ось рано-вранці такої шкоди від неї вже не буде, тому треба відкласти (всього на 15 хвилин, щоб прийняти душ – засинаю я миттєво, так втомлююся за день). І я насправді збираюся вранці цю шкідливість з’їсти, вірніше жадібно з’їсти: я всім кажу, що співаємо вранці, нікому доїсти не дозволяю, ставлю будильник на годину раніше, щоб спокійно поласувати. Але встати раніше заради будь-якої їжі я не в змозі, і взагалі, до ранку зазвичай воля міцніє, а бажання смачненького пропадає, і я спокійно снідаю гречаною кашею. Якщо ж мені все одно хочеться тієї смакоти, що я її їм.
Все одно вранці не з’їж і половини того, що ввечері, та вранці та шкоди на порядок менше.
Ще дуже хороший помічник у боротьбі з ненажерливістю – спорт. Взагалі, коли позаймаєшся до виділення тепла, апетит сам пропадає, факт! Але так інтенсивно займатися вдається не завжди, тому, не треба мучити себе непосильними навантаженнями, – годяться будь-які вправи, будь-коли, коли завгодно. Мене спорт організовує, зміцнює дух. З’являється почуття гарного, вправного, стрункого тіла, слухняного моєї волі. Я вже давно помітила зв’язок між спортом і силою волі: довго не займаєшся, і все важче стає втриматися в рамках здорового харчування, але варто один раз вправлятися, як пропадає багато нездорових бажань. Найприємніше, що інтенсивно і довго займатися зовсім не треба! Досить зробити найпростіші та найулюбленіші вправи (дуже хороша йога!), головне – займатися кожен день, або так часто, як можливо. Іноді, повертаючись додому об 11 годині, відчуваю сильне бажання полежати, і ще сильнішу огиду до будь-якої фізичної діяльності. Тоді я лягаю на підлогу і суто символічно потягуюсь, або вигинаюсь (у мене свій комплекс приємних і корисних вправ). Вся символічна гімнастика займає 2 хвилини, але користь (з погляду немає перед сном) величезна.
Звичайно, за всіх хитрощів і прийомів, перший раз відмовитися від вечері було дещо складно, але тут допомагає відповідний настрій, і взагалі психологія (на мою думку) у справі схуднення грає вирішальну роль. А після того, як перший крок успішно зроблено, мені було зовсім неважко і надалі відмовитися вечорами від трапез.
Щоправда, тут з’явився новий ворог – моя самовпевненість. Не тріскати ночами з часом стає для мене настільки просто, що з’являється необґрунтована впевненість у своїх силах, і мені починає здаватися, що якщо сьогодні я й співаємо на ніч, завтра втриматися буде не складніше, ніж зараз. Але досвід показує, що після відступу від правил почати все спочатку буває майже так важко, як уперше, і що довше відкладаєш, то важче. А чим більш тривалий час правил дотримуєшся, тим, природно, простіше повернутися до них після невеликого відступу.
Насамкінець хочу всіх запевнити, що я зразок ненажерливості, лінощів і безхарактерності, людина, якій життя не миле без їжі та лежання на ліжку. Тому вважаю, що якщо МЕНІ вдалося змінити свої звички, то теж зможе зробити БУДЬ-ЯКИЙ, ви повинні лише пристосуватися до своїх життєвих обставин. У вас все вийде!
PS У мене часто запитують, наскільки я схудла, переставши об’їдатися на ніч. Це питання має підтекст: чи можна схуднути, якщо перестати їсти перед сном? Я не знаю. Мені вдалося схуднути, але тільки завдяки придбанню здорових звичок і відмови від поганих. Їжа перед сном була лише однією з багатьох моїх поганих звичок, яких вдалося позбутися, отже, на схуднення вплинуло безліч факторів, і вплив одного виділити складно.
Ще деякі розуміють мене так, що я всім рекомендую харчуватися Монтіньяк і займатися шейпінгом. Ні! Я не фахівець із харчування, і ніколи не візьму на себе відповідальність радити у такому складному питанні. Всі приватні подробиці мого способу життя наведені для ілюстрації методу, не більше. Користуючись основними принципами, викладеними вище, кожен зможе сам скласти прийнятну для нього програму.
Бажаю успіхів!