Як я звільнила свої кілограми!

- Advertisement -

У житті будь-якої людини обов’язково настає момент, коли певний збіг обставин призводить до приголомшливого ефекту.

Ти прагнеш досягти однієї мети, а доля підносить ще пару сюрпризів у навантаження…

Монотонне сидіння

Я ніколи особливо не скаржилася на свою постать. “Тумбой” мене ніхто не називав, а дрібні недоліки у вигляді великих складочок я завжди вміла вигідно сховати під одягом. Почуття стилю мене навчила моя мама, яка теж змалку задавалася питанням, «де робитимемо талію?». Ну не було в нас у роду ні в кого осиних животиків! Складними обчислювальними розрахунками за всякими формулами ідеальної ваги я теж собі голову не забивала. Мені цілком вистачало виснажливих цифр у бухгалтерських звітах, які я стабільно складала вже 4 роки. Ми з дівчатами іноді навіть глузували з худих дівчат на кшталт нашої Аллочки з відділу збуту. «Та на ній навіть колготки безрозмірні висять!», — хихотіла пишнотіла Людка і радісно ділилася новим дивовижним рецептом і тим, що по ньому, власне, вийшло.

При зростанні 164 см я впевнено важила кілограмів 70, моя вага в мені тримався міцно з часів випуску з інституту і аж ніяк не вступав у конфлікт з моєю свідомістю. До пори до часу …

Ходіння по муках
Все почалося з того, що одного прекрасного дня Людка грузно відчинила двері офісу і заявила: «Все! Звільняюсь! Мене беруть на нову роботу. Я буду там головною! Дівчата, зазначимо?!».Як я звільнила свої кілограмиПід привітання та напуття була випита пляшка шампанського та з’їдено черговий суперкалорійний торт тепер уже колишньої колеги. А вже через кілька годин у моїй хмільній свідомості жилкою почала пульсувати думка: а чим я гірша? Я чудово працюю під щомісячні похвали та мізерні (але все одно – приємно) премії начальства. Освіта у мене на порядок вища за Людкін. Ні, не те щоб я була заздрісною, але ось це досить розпливле обличчя колеги, а головне — цей вогонь в її очах кинув мене в «тяжкі роздуми». І як я сама про таке не здогадалася?

Сказано зроблено! Я відшукала свої інститутські заготівлі резюме, нишпорила Інтернетом у пошуках новомодних віянь і почала… ходити на співбесіди. Як мінімум три на тиждень. І все це в обідню пору! Ні, запаси їстівного я завжди тягла з дому, тільки останнім часом все частіше надвечір почала виявляти їх у сумці в цілості та безпеці. Але, головне — поспіх, приємне хвилювання, я навіть сказала б — азарт… від кабінету до кабінету, від рукостискання до рукостискання. Десь я не підходила, щось не влаштовувало мене. Я вже не соромилася говорити, яка я чудова і як усім пощастить, якщо я працюватиму в них. Ті, хто змінював роботу, мене зрозуміють. Згодом ти починаєш зважувати запропоновані варіанти, відкидати непотрібні і знову шукати свій — ідеальний варіант.
Як я звільнила свої кілограми
Несподіване схуднення
Не можу сказати, що знайшла ідеальну, але одна дуже приваблива пропозиція роботи мене дуже зацікавила. Єдине «але» — добиратися до мого майбутнього осередку успіху та матеріального благополуччя мені потрібно було двома видами транспорту, не рахуючи пересадки в метро. Я, звикла відсипатися до останнього і встрибувати в маршрутку, що йшла, що паркувалася чи не біля самого мого будинку, тепер буду змушена плестися до метро, ​​блукати під землею, та ще й додаток колесити маршруткою або чогось дивися — тролейбусом?! Але рішення прийняла швидко, завдяки тій самій… Людці. Якось вона навідалася до нас в офіс (колишню роботу ніхто не скасовував!): Про себе розповісти, про нас дізнатися і, звичайно ж, пригостити своєю фірмовою стравою. Але, побачивши мене, з порога вигукнула: «О Танько! А чого це ти так схудла? Сама на себе не схожа! Голодуєте тут, напевно, без моїх смакот?!» Ретельно пережовуючи Людчину кулеб’яку, я знову задумалася. Треба ж, а й справді останнім часом я мучаюся біля шафи: і ці штани якось не так сидять, і це висить некрасиво. Я все списувала на хвилювання перед співбесідами, адже перед роботодавцем завжди хочеш постати у кращому вигляді.Як я звільнила свої кілограми«Та ні, з апетитом, бачу, повний порядок! Подобається? Рецепт дати? – Мої думки перебила задоволена Людка. — Чогось ти, Танько, не домовляєш. Закохалася, мабуть? Зізнавайся!» Я багатозначно посміхнулася і відмовилася від добавки. А ввечері, хвилюючись (дивно, зі мною такого ніколи не було!), стала на терези. Так точно! 3 кг як не було! І, клянуся, одна велика складочка начисто стерлася з «обличчя» талії! Я розумію, що для людей, які розуміються на схудненні, це мізерна цифра, яка не заслуговує на увагу. Особливо, якщо врахувати, що я худнула не день і навіть не тиждень. Але для мене, яка за 5 років не «посунула» жодного кг ні туди, ні сюди, це було справжнім досягненням.

Людка зробила правильний висновок – я закохалася! Чекаючи чогось нового, у свою активність, впевненість у власних силах! У свою нову роботу! Наступного ж ранку я передзвонила у свій новий офіс, дізнатися, коли можна приступити до роботи. А маршрутку викреслила зі списку міського транспорту. Тепер їжджу на метро, ​​а далі пішки. Зупинок 5, не більше. Дізнавшись краще район, я можу і скоротити свій шлях. Хоча це роблю рідко. А навіщо? Адже ходьба корисна і, як я переконалася, допомагає бути у формі.

З часом я скинула ще 3 кг і ось уже півроку моя вага стабільна. На мою думку, якщо вірити якійсь там формулі, — ідеальний…

- Advertisement -
- Advertisement -