Головні аспекти виховання неслухняної дитини

Маленька дитина – дивовижне диво для своїх батьків.

Поки малюк лежить у ліжечку, дорослі розчулюються його посмішці. Але коли дитина підростає і починає пустувати або вередувати, не слухаючи батьків, тоді починаються проблеми.

Фахівці розглядають питання дитячої непослуху з різних поглядів. У кожному окремому випадку необхідно розбиратися, чому дитина погано поводиться, не слухає батьків, істерить тощо.

Причини непослуху

Неслухняна дитина може бути з різних причин, але головне полягає в неправильному процесі виховання.

Психологи називають кілька причин непослуху:

  • Кризовий вік: криза 3-х років, коли немовля переростає в дошкільника і стає самостійною особистістю, бажаючи у всьому брати участь сама;
    у 6-7 років дошкільник готується стати школярем або стає ним, у зв’язку з чим змінюється його режим, звички, він має бути відповідальним, організованим, самостійним, приймати рішення, виконувати завдання тощо;
    12-13 років – підлітковий період, як у організмі дитини відбуваються значні зміни.
  • Нестача уваги з боку батьків.
  • Інтерес дитини, яку реакцію викличе у дорослих її поведінка.
  • Бажання помститися за щось (не купили іграшку, не дозволили пограти довше, ніж хотілося тощо).
  • Копіювання батьківської поведінки.

Знаючи причину, проблему легко вирішити. Розібравшись, чому дитина поводиться агресивно, вередує або не слухається батьків, можна скористатися порадами фахівців з виховання дітей.

Рішення проблеми

З першою проблемою стикається більшість батьків, але поради тут однозначні – терпіння до своєї дитини. Тільки спокійна обстановка, розуміння та підтримка дорослих допоможуть дитині подолати без проблем кризові періоди.

Інша проблема вирішується просто – надавати належну увагу своєму чаду. Це означає, що з малюком потрібно проводити більше часу, грати з ним, розмовляти, обговорювати будь-які питання.

На третю ситуацію фахівці рекомендують реагувати нестандартно, тоді у малюка не увійде до звички неправильна поведінка.

На 4 причину варто відреагувати, поговорити з дитиною, обговорити проблему, з’ясувати причину образи, пояснити, чому батьки вчинили так, а не інакше. Найголовніше – стежити за своїми діями, щоб не провокувати дитину на неправильні вчинки.